«Розруха в головах»

Щороку наприкінці літа в житлово-комунальній сфері нашого життя одним з найактуальніших питань постає підготовка до опалювального сезону. Щороку ми говоримо про катастрофічну зношеність основних фондів, про потребу реформ та фінансування галузі. Однак віз і нині там. І ми знову підіймаємо цю вічну тему.

Тема «Житлово-комунальне господарство Житомира: стан, проблеми та шляхи вирішення. Теплопостачання» була піднята і в Житомирському прес-клубі. Захід відбувся у формі відкритого засідання Робочої групи експертів з питань стратегічного розвитку Житомира в рамках галузевих круглих столів. На засіданні йшлося про проблеми теплопостачання та інноваційні шляхи розвитку системи теплопостачання Житомира.

Згідно плану дій по виконанню Стратегічного плану розвитку міста Житомира на 2008-2017рр., головною метою впровадження заходів з енергозбереження є зменшення обсягів споживання природного газу та підвищення надійності та якості теплопостачання міста за рахунок переобладнання застарілих фондів на нові енергоекономічні та скорочення втрат в теплових мережах внаслідок зменшення відстані при транспортуванні теплової енергії, інтенсифікація та розширення процесів енергозбереження.

Тобто, не зважаючи на те, що всіма фахівцями визнано, що найефективнішими системами опалення є індивідуальне та «кришне», міська влада продовжує реалізовувати програми з реанімації існуючої малоефективної системи. Цей процес отримав назву «впровадження енергозберігаючих заходів». Таких заходів вже впроваджено на загальну суму 6,657 млн. грн. Комунальники впроваджують новітні прилади обліку енергоресурсів, пальників, труб, встановлюють електронні колектори газу, замінюють зовнішні теплові мережі із застосуванням попередньо ізольованих труб… тобто продовжують закопувати гроші в землю – в прямому і переносному розумінні цього слова.
Чому так відбувається? Чому ніхто з керівництва міста не робить реальних кроків на шляху до створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ)? Чому так повільно впроваджуються програми з переходу на індивідуальне опалення? Чому поруч з такими програмами все ще відбувається спроба реанімації застарілих систем теплозабезпечення? На мою думку, тому що ці програми ліквідують можливість безконтрольного збагачення міського керівництва. Щорічна «боротьба за тепло» - це їх стабільний дохід. І чим більші суми будуть виділені на ці «заходи», тим більші можливості для зловживань.

З того ж таки «Стратегічного плану розвитку міста» ми можемо дізнатись і про те, які основні напрямки програми енергозбереження розглядаються її творцями. Отже, ними є:
 виведення з експлуатації малоефективного обладнання;
 реконструкція теплових мереж із запровадженням труб пінополіуретанової ізоляції;
 впровадження помірної децентралізації систем теплопостачання на базі переобладнання існуючих ЦТП під котельні, встановлення котлів з ККД 92%;
 впровадження альтернативних видів палива;
 встановлення сучасних приладів обліку теплової енергії та води на котельнях;
 впровадження технічної модернізації та реконструкції теплового господарства;
 проведення модернізації теплоенергетичного обладнання котелень;
 покращення якості та підвищення надійності теплопостачання міста.

Тобто, нам пропонується замість того, аби повністю замінити неефективну систему, зробити в ній невеличкий косметичний ремонт. Але у ситуації, що склалась в нашому місті, навіть не цей факт є найгіршим. Найнеприємнішим є те, що навіть такий «косметичний ремонт» у нашому місті не проводиться. Програма не виконується у повному обсязі. І наші керманичі, як завжди, посилаються на брак фінансування. Та, як зазначив один із учасників круглого столу – Олег Фененко, голова обласної асоціації «Енергоефективні технології» – розруха не у місті, розруха – в головах… В теорії прийняття рішень існує поняття «горизонтальне планування». Воно здійснюється на 5-10 років. Так от, складається враження, що керівництво міста здійснює його не більше ніж на квартал… Система планування відсутня. Місту необхідне в першу чергу ефективне управління, або, як модно сьогодні говорити, менеджмент.

За словами директора СП Інженерно-технічний центр «Енергозбереження» Валерія Карліна, в Україні відсутні ринкові відносини у сфері комунальних послуг. Немає конкуренції і мотивації. Але ж без створення ОСББ ніякої конкуренції і не з’явиться. Однак стимулювати їх створення керівництво міста чомусь не поспішає…
«Нам необхідно просто повернутись до Програми обличчям і її доопрацьовувати!», - зазначив начальник Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Житомира (2007-2010рр.) Я.Мельник.

«Програма дуже хороша, та я вам скажу, що вона виконуватись ніколи не буде, якщо влада не буде конкретно цим займатись – зазначив начальник управління ЖКГ (1992-1998 рр.) В. Турчаненко – якщо не буде мер міста стукати в Кабміні (КМУ прийняв рішення №461 «Про впровадження пілотних проектів у ЖКГ»). Хто стукає, тому і відкривають… от проект по котельні – 18,2 млн.грн. – де їх взяти? Місто їх не має. Кабмін іншим областям дає, а нам ні, бо ми не йдемо туди, ми не просимо…»

Ось таке совкове ставлення до вирішення проблем панує і у нашій владі, і у тих, хто їй намагається опонувати. На що справедливо зазначив Олег Фененко – «Та невже мер найменшого міста Німеччини їздить до Ангели Меркель і випрошує в неї гроші? Ні! Ми вже у 21 сторіччі живемо, то невже ми і далі будемо просити? Потрібно створити якісну організаційно-правову систему управління ЖКГ – це і є ключ до вирішення питання!»

Ця проблема існує не лише у місті Житомирі. Вона існує у всій Україні. І ми дуже потребуємо її вирішення. Залишилось лише підібрати «ключі».