Національна ідея - "Україні – бути!"

Наша державне псевдо керівництво заліпило всю Україну новими біл-бордами: «Любіть Україну!», «Будуємо нову країну» тощо… Не знаю, що вони там будують, але дивлячись на це обличчя, стає зрозумілим – нічого доброго для нас… Мовляв: «Ви собі любіть Україну, а ми збудуємо нову країну, яку полюбимо самі, без Вас! Можливо навіть перейменуємо у Малоросію або Хохляндію. Ви ж так любите все перейменовувати…». Ось які асоціації викликають такі гасла…
Скільки раз раніше нам доводилось чути міркування нашої політичної псевдо еліти про Національну ідею України. Одні стверджують, що такою ідеєю має стати вступ України до Євросоюзу чи НАТО, інші – високий рівень ВВП, або соціального забезпечення. Для когось національна ідея видається у ефемерному «покращенні життя вже сьогодні». Або бувають взагалі маразматичні твердження: «Проведення в Україні Євро-2012 має стати новою українською національною ідеєю!». А хто ж хоч раз чув з вуст цих «політиків» хоча б натяк на «стару» ідею?..
Подібні твердження – лише свідчення неспроможності вітчизняного політикуму мислити масштабно – на рівні держави та стратегії її розвитку у найближчі століття і тисячоліття. Ті, хто сьогодні опинились «при владі» в Україні, насправді є випадковими пересічними громадянами, що волею випадку досягнули межі власної некомпетентності. Отримавши «важелі управління», вони виявляються неспроможними ставити високу мету та вести свою націю до їх досягнення, а тому зосереджуються або на чомусь другорядному, або, що трапляється частіше, на задоволенні власних корисливих цілей.
На справді ж, національна ідея дуже проста – «Україні – бути! І бути не просто «незалежною» державою, а Великою державою!»
Все інше – це лише похідне. Тактичні кроки, які мають вибудовуватись від головної стратегії і сприяти досягненню поставленої мети. Адже мовна політика, відновлення історичної справедливості, економічна, промислова, фінансова, соціальна політика держави, її пріоритети у зовнішніх відносинах – все це надзвичайно важливі речі, які, однак, ні в якому разі не повинні стояти на чолі всієї державної політики, а лише доповнювати її і сприяти якнайшвидшому та якнайповнішому виконанню Національної ідеї.
Ця ідея спроможна об’єднати всіх українців – від заходу до сходу та від півночі до півдня, і багатих і бідних, і православних і католиків… всіх, хто хоче гідно жити у своїй власній державі. Адже всі хочуть почуватись захищеними, всі хочуть самореалізуватись, всі хочуть відчувати гордість за причетність до Великої справи і до Великої нації. Всі хочуть бачити і примножувати докази величі своєї нації і своєї держави. Така ідея має стати аксіомою і більше ніколи не дискутуватись. Дискусії можуть виникати лише в тактичних питаннях її реалізації.
Для того, аби ця ідея запрацювала – ми маємо все, окрім адекватного керівництва. «Добре управління залежить не стільки від законів, стільки від особистих якостей правлячих. Механізм управління завжди підпорядковується волі тих, хто керує цим механізмом. Отже, найважливіший елемент управління - це метод добору лідерів» (Френк Герберт).
Однак чекати, склавши руки, поки на місце теперішньої псевдо еліти прийде нове покоління управлінців – так само злочинно, як і потурати недолікам сьогоднішніх керівників. Необхідно діяти вже зараз. Тут і негайно. Реалізовувати нашу національну ідею всіма можливими засобами. Адже, ведучи здоровий спосіб життя, створюючи повноцінну родину, плекаючи національні традиції, успішно займаючись справою, яка тобі подобається, постійно самовдосконалюючись духовно, фізично та інтелектуально, ти зростаєш, а разом з тобою зростає і вся Україна.
Вперед – до нових перемог! Україні – бути!